Мене звуть Крістіан. Я народився в місті Новосибірськ, скільки років мені не скажу, але я досить молодий і красивий. Колись давно я був дуже закомплексованим хлопчиком, соромився красивих дівчат, потім і дівчат.
Найбільше я любив, і люблю до цього дня ходити босоніж. У дитинстві, з весни з травня місяця і по саму осінь до настання холодів, взуття взагалі не одягав. Так, бувало дряпав ноги, різався про осколки скла, але нічого, все заживала і життя тривало далі.
Але в один з теплих літніх днів сталося те що змінило все моє життя. Любив я лазити по деревах як мавпа. І ось забравшись на дерево, практично на його верхівку, і сівши, на як мені здавалося міцну гілку, я споглядав навколишній простір з висоти пташиного польоту, а споглядати було що, озеро, галявина, ліс навколо. Але не просидівши на цій гілці і 10 хвилин, я почув дуже насторожує хрест. Так, інтуїція мене не підвела, гілка потихеньку ламалася і тріщала, і чим більше я рухався тим сильніше вона давала зрозуміти, що скоро летіти мені стрімголов вниз. І я полетів.
Лікарі говорили що травми дуже серйозні. Але як то кажуть, час лікує, і від того випадку тільки нагадують тільки явно викривлений хребет і дуже помітна деформація грудної клітки. Але найцікавіше не в цьому, а в тому що поки я проходив лікування в клініці, а потім ще довгу реабілітацію, за мною доглядали молоденькі медсестри, і часом бувало що вони з мене знімали труси, адже я сам не міг цього робити через травм. І ось коли приходила молода красива медсестра, а в моєму розумінні це була красива молода дівчина, і знімала з мене труси, я дуже сильно червонів і бентежився. Але через якийсь час цей сором пройшов мені стало подобатися коли під час таких процедур дівчина в білому халаті знімала з мене труси, поглядаючи на мій невеликий пушок на лобку і вже оформилася як у справжнього хлопця статевий орган. Орган цей при такій пильній увазі на нього став набухати, випростатися, і звичайно ж медсестри помічали мою ерекцію, і ненароком як би ненароком намагалися його зачепити або зачепити, від цього у мене все перехоплювало всередині.
Але час ішов і я пішов на поправку, став потихеньку вставати з ліжка і робити перші кроки сам, а перші кроки це були кроки босоніж по гладкому паркету до вікна, адже ходіння босоніж приносило мені особливий стимул якнайшвидше вийти з лікарні, тим більше за вікном була рання весна, і все починало цвісти.
Я видужав, і звичайно ж трохи подорослішав, рівно на рік, але ось звичка знімати труси, роздягатися до гола, додалася до моєї звичкою ходити босоніж. Тепер ось як потрапляю на природу, в ліс, на море, на озеро, обов’язково знімаю з себе не тільки взуття а й весь одяг. Бути на природі голяка це для мене просто свято якесь то, легкий вітерець ніжно обдуває тіло, а босими ногами відчуваю землю, вологу опале листя, кожну калюжку, кожну глинистий бруд, яка обволікає ступні і проникає в між кожним пальчиком, приносячи нереальне задоволення.
Мене часто називають російським Мауглі, або Крістіаном епатажем, бо буває що часто я живу в лісі в наметі і буваю абсолютно голим і босим. Створив сайт, і шукаю однодумців, кото так само як і я розділять зі мною всю радість бути босим і голим.